Батьком української історії вважають Нестора. Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятирічним юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком нашої історії. Усі історики сходяться на тому, що був він надзвичайно освіченою людиною, добре знав давньоруські й іноземні літописи. Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис. Але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї української історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді (згадаймо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправу княгині Ольги з жителями міста Іскоростеня).
Це свято було встановлене указом президента України Леонідом Кучмою в 1997 році і наголошується щороку на честь українського літописця преподобного Нестора — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Зараз в Україні проводяться ретельні дослідження витоків української писемності. Вважається, що саме з преподобного Нестора Летопісца і починається письмова українська мова. Також є припущення, що писемність на території України мала декілька варіантів.
Одним з варіантів можна рахувати писемність Північного причорномор'я, де користувалися азбукою, ідентичною грецькою або римською (латиниці), а в східних районах (особливо ськифо-сарматі) була своя оригінальна писемність, відома в науці під назвою знаків сарматів. Ці знаки були схожі на вірменську і грузинську писемність.
Той, хто хоч раз бачив сучасний українськ
... Читати далі »
Дмитро́ Іва́нович Яворни́цький (Еварни́цький) - історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, дійсний член НТШ (1914) й ВУАН (1929).
Яворницький зібрав багатий етногр. і фолкльорний матеріал; ще за студентських pp. він записав понад 1 000 пісень і бл. 500 оп.; серед праць на ці теми варті згадки: «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», т. І — II (1888), в якому вміщено 55 малюнків і 7 планів місцевостей (деякі малюнки виконав І.,. Рєпін); «По следам запорожцев» (1898), де зафіксовано зустрічі і розмови з нащадками запорожців, подано пісні про Запоріжжя, описи ігор, нар. танців, матеріалів нар. медицини тощо; «Древнейшие обыватели Южно
... Читати далі »
