Батько — Д. Журавльов — викладач міськ. уч-ща, мати — дочка героя Війни 1812 генерала Хуїча, сина молдовського господаря. Освіту здобула самотужки. В часи революційної ситуації 60-х років 19 століття під псевдонімом «Українка» листувалася з О. Герценом, один з її листів надруковано в його часописі «Колокол». В 1862 заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно її засновано в 1870, утримувала цю школу до 1919. В школі викладала з колективом педагогів-сподвижників — безплатно працювало понад 100 учителів. 1896 збудувала для школи будинок вартістю 50 тисяч рублів — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії. Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв'язків) у 1899 році встановила перший у світі пам’ятник Тарасу Шевченку[1], погруддя роботи скульптора В. Беклемішева. Вона згуртувала й очолила авторський колектив з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1884—1906). У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів, на твори зарубіжної, російської та українскьої літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 витримав 40 видань. Вона — авторка мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), методичних статей з навчання дорослих та оповідань, укладач «Каталога книг» для недільних шкіл, учасниця педагогічної експозицій на всеросійських та міжнародних виставках (у Москві та Нижньому Новгороді — 1895, 1896, Парижі — 1889, 1900, Чикаго — 1893). Христина Данилівна удостоєна багатьох найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів тощо, обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Померла у Харкові.
|
