Найдавніші згадки про пересилку вістей на території України належать до 1 тис. до н.е.: грецькі історики згадують про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, — скіфів та сарматів.
нечисленне відгалуження українського культурно-національного руху другої половини ХІХ ст., яке демонструвало бажання зблизитися з простими людьми.
Історична довідка:
Хлопомани — польський термін на означення
прихильників селянства; згодом цю презирливу назву перебрали самі адепти
«любові до простого українського народу». Цей рух під впливом
соціально-революційних ідей Заходу народився спочатку серед студентів Київського
університету, які походили зі спольщених шляхетських родин. Усвідомивши собі,
що належить служити «тому народові, серед якого живеш», вони покинули польські
студентські організації і заснували українську громаду.
Xлопоманство знайшло також відгук серед молоді Лівобережжя, зокрема в Харкові,
Полтаві, Чернігові, Одесі й інших містах. Серед основоположників хлопоманства
були: Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук,
Павло Житецький, Павло Чубинський.
Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович — який також накреслив і
програмові його засади. Відповідаючи на закиди з польського боку в зраді і ренеґатстві,
Володимир Антонович відкидав «шляхетський порядок і ієзуїтизм, противний духові
нашого народу й шкідливий для його життя...» («Моя исповедь»), закликав
полюбити народ, серед якого живеш, жити його інтересами, повернутися до
народності, колись покинутої предками і активно працювати для народу, щоб
спокутувати гріхи своїх батьків перед цим народом.
