Малюнок пером

20 червня 1789 року депутати Національних зборів виявили, що зал Малих забав, в якому проходілі засідання, закритий за наказом короля. Тоді було запропоновано зайняти зал для гри в м'яч, благо він розташовувався неподалеку в тому ж Версалі і підходив по розмірах. От як патетично пише про це Карлейль: «Що за дивне видовище на вулиці Св. Франциська в Старому Версалі! Порожній Зал для гри в м'яч, як видно на картинах того часу: чотири голі стіни, і лише високо вгорі нависає якась  убога дерев'яна надбудова або галерея для глядачів, а внизу роздаються не якісь праздні крики гравців, стук м'ячів і ракеток, але гучний гомін представників нації, вигнаних сюди найскандальнішим чином. Проте з дерев'яної надбудови, з верху стіни, з прилеглих дахів і димарів над залом хмарою скупчилися глядачі, що стікаються з усіх боків і пристрасно благословляючі депутатів. Десь добувається стіл, щоб писати, і декілька стільців - не сидіти, а ставати на них. Секретарі розв'язують папи, Байі відкриває засідання. Загартований в бачених або чутих парламентських битвах, Мунье, для якого це не в новинку, вважає, що було б добре в цих прикрих і небезпечних обставинах пов'язати себе клятвою. Загальні бурхливі схвалення, неначе в обмежених грудям проникло повітря! Клятва редагується і проголошується головою Байі таким звучним голосом, що натовпи глядачів навіть на вулиці чують її і відповідають на неї ревом. Шість сотень правих рук здіймаються услід за рукою голови Байі, щоб призвати в свідки Бога там, вгорі, що вони не розійдуться ні по чиєму наказу, але збиратимуться всюди при всіх обставинах, хоч би по два або по три, до тих пір, поки не вироблять конституцію.

На честь цієї події Ж.-Л. Давіду було замовлено масштабне полотно, яке художник так ніколи і не намалював. Збереглися лише його накидання і малюнок пером, з якого неодноразово робилися гравюри.