Урок історії на "відмінно"

Якщо важливо лiкувати тiло, то чи не найважливiше разом з тілом зберiгати і душу людини цілою, здоровою, незiпсованою?

Коли хто не мае нового серця, тому весь світ є старе лахмiття. Коли чия душа тужить, тому весь свiт плаче. Коли чие серце мучиться i страждає, тому весь рiк без свята... Коли чий розум мертвий, тому весь вiк без життя.

Так само як боязкi люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли i великого судна пересядуть на невеличкого човна, а вiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого сим не досягають, бо разом i собою переносять жовч і страх,- так і життєві змiни не усувають з душі того, що завдав прикростi і непокоїть.

Якщо ти здоровий, радiю; якщо ти до того ще й веселий. радiю ще бiльше, бо веселiсть - це здоров’я гармонiйної душi. Душа, вражена яким-небудь пороком, не може бути веселою.

Немає бiльшоi муки, як хворiти думками, мучитись серцем, мерзнути душею вiд холодного скрежету і відчаю. О, коли б ми цього морозу хоча б вполовину боялись!

...коли хто веселий, той і в хворобi здоровий. Не всякий, тілом здоровий, весело живе. Тож видно, що одна річ здоров’я й інша річ - веселість душi.

О, якби у мене був духовний меч! Я б знищив у тобi скупість, убив розкiш і дух нетверезості, вразив би честолюбство, розтрощив би марнолюбство...

З плодiв та i того, який кiнець, суди всяку справу.

...соколи i орлами вгору, в простiр чистого неба нехай пiдносяться, залишивши трясовину для низького невiгластва.

Якщо ти вважаєш, що це погано, не роби цього; якщо ж нi, то переможи в собі поганий сором i страх, якi тебе вiдвертають вiд порядних справ... О, якби ми в ганебних справах були такими ж соромливими, боязкими, як часто ми буваємо боязкими з хибно соромливими в порядних вчинках.

3атiнок тіні милий, а нiч темряві люба. Близьке до близького схильне, а приязнь обох зливає воєдино. І сам ти такий, яке те, що любиш і осягаєш.

...охота - мати праці, праця все перемагає.

Уникай товариства поганих людей!

Я не люблю ніякого дару, якщо він не пов’язаний з любов’ю і доброзичливiстю.

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгiршим.

...помилки друзів ми повинні уміти виправляти або зносити, якщо вони не серйозні.

Добра, тобто справжня людина, завжди виносить добре із доброго скарбу серця.

Немає нічого небезпечнiшого, нiж пiдступний ворог, але немає нічого більш отруйного вiд удаваного друга... Жоден диявол ніколи не приносить бiльше, нiж такі удавані друзi.

Побiльше думай і тоді вирiшуй.

Соловей вчить спiвати дiтей своїх [...] Батьки суть нашi кращі вчителi.

Смерть людинi - спокiй.

...людська душа і друг, безсумнівно, цiннiш а все інше.

Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю.

Всiх подарункiв дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.

Я належу до тих, хто настiльки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найлiпшою прикрасою життя.

...як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і мiж негідними людьми не виникає дружби.

Без ядра горiх ніщо, так само як і людина без серця.

...нам треба найретельнiше дбати про те, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того - неоцiненний скарб, по недбальству не потрапити на щось пiдроблене i мниме, що називається пiдлесником.

...я люблю тривожитися душею за благополуччя друзiв, щоб коли-небудь зазнати також і втіхи... Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?

Я зневажаю Крезів, не заздрю Юлiям, байдужий до Демосфенiв, жалiю багатих [...]. Я ж, якщо маю друзів, вiдчуваю себе не лише щасливим, але й найщасливішим.

Коли в тебе людське серце - спiвчувай, а якщо хочеш - ревнуй і гнiвайся, та уникай ворогування і злобної зарозумiлостi з ядучою насмiшкою.

Нащо ж мені докоряти,
Що в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо в гору дметься.

Немає іншого і бiльшого нещастя, як коли душа болить. Вона болить тоді, коли болять думки.

Живуть на землі й тi, хто ні про що не думає, як лиш розбагатіти, нажертися, напитися, нарядитися. Тікайте від розмов з цими пожадливими до наживи. В серці їх погане сім’я виплоджує жовч і зміну отруту, що вбиває душу.

Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.

...розумним і добрим серцям набагато миліший і поважнiший природжений чесний швець, ніж неприроджений статський радник.

Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.

Правда, що наука робить довершеною природженiсть. Та коли немає природженостi, що тодi наука може зробити? Наука є практика і звичка і є дочка природи. Птах може навчитися літати - не черепаха.

Ніхто не пожне мiцної слави від будь-якого покликання, якщо працю за цим покликанням не вважатиме за найсолодшу, більшу вiд самої слави втiху.

...найнижча посада буває людинi причиною щастя, коли до неї є природний нахил.

Хто спотворює і розтлiває всяку справу? - Неприродженiсть. Хто умертвляє науки i мистецтва? - Неприродженiсть... Вона всякiй посадi внутрiшня отрута і вбивця.

Без смаку страва, без очей погляд, без керма корабель, без толку мова, без природи справа... є те саме, що без розмiрiв будувати, без закрою шити..., а без такта танцювати...

Будь вовк кухарем, ведмiдь м’ясником, а лошак пiд верхівцем. Це справа чесна. Коли ж вовк грає на сопілцi, ведмiдь танцює, а лошак носить поноску, не можна не сміятись. Всяка нешкiдлива непристойність смiшить. А коли вже став вовк пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником, це вже не жарт, а біда.

Існування означає: родитися, годуватися, рости і зменшуватися, а життя є плодопринесення, яке проросло вiд зерна істини, що царить в серці їх.

Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати i чого домагатися.

Поглядаєш на тінь, не пам’ятаючи про саму яблуню, дивишся на слід, а не думаєш про лева, куди цей слід веде? Задивляєшся на райдугу, а забуваєш про сонце, яке утворено барвами її. Це означає: лише пусте в собі бачити, а тому й не розуміти і не знати себе, самого себе. Розуміти ж - означає поверх видимої речi прозрівати умом щось невидиме, обiцяне видимим...

...не суди лиця, суди слово...

...хто сліпий, тому скрізь нiч. Якщо ти темрява - скрiзь для тебе пекло.

Не хапайся за хвіст, поминувши голову.

Не все те невірне, що тобі незрозумiле.

Не вихваляйся твоєю прозорливістю.

...ти зверни увагу не на вишуканість, а на те, чи мислимо ми благочестиво, на силу висловлених думок визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро. А не взнавши свого у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.

Я ще й тепер не вмiю користуватися часом, і навіть той час, який тепер у моєму розпорядженні, витрачається на дрiбниці або, що ще гiрше, на смуток...

Довго сам учись, коли хочеш навчати інших.

Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помiрно, але постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому життi, тому навчання - не труд, а втіха. Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні вiн i здавався бездіяльним.

Хворий смак твій - тим поганий і суд твій.

Вiрно, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, анiж батько, коли карає, що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».

[Любов] ... є джерело всього життя...

Для мене нема нiчого дорожчого чи солодшого, нiж душа, яка мене любить, хоч би бракувало всього іншого.

Чисте серце перебуває в любовi, а любов залишаеться в ньому ж.

Хiба не любов все повднуе, будуе, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує?
Хiба не мертвою є душа, позбавлена iстинної любові?..

Що дає основу? - Любов. Що творить? - Любов.
Що зберiгає? - Любов, любов. Що дає насолоду? - Любов, любов, початок, середина кінець, альфа і омега.

Любов ніяким чином не може бути вiчною і мiцною, якщо породжується тлiнними речами, тобто багатством...

Все минає, любов же нiколи, все тебе облишить, крiм любого, в тобi сущого.

...хороша любов є та, яка є iстинною, міцною і вічною.

...немає смертельнiшої для суспільства виразки, як марновiрство - сховок лицемiрам, прикриття шахраям, затiнок дармоїдам, стрекало і піджога недоумкуватим.

Природа є першопочаткова всьому причина i саморухома пружина.

...правдиве начало скрізь живе. Через те воно не частка і не складається з часток, але ціле..., єдине, безмірне, надійне.

Нi про що не турбуватися, ні за що не переживати - значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душі, а життя - це рух.

Наскiльки трудне все те, що непотрiбне дурне! Наскiльки легке і солодке все, що істинне і потрiбне.

Не знайдеш дня без темряви і свiтла, а року без зими і тепла. Не знайдеш і стану, щоб iз гiркого та солодкого не був змiшаним. Так весь світ складається. Протилежнi протилежному сприяє.