Історія цієї пам'ятної дати бере початок у 1993 році, коли рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я туберкульоз був визнаний глобальною надзвичайною ситуацією, а день відкриття німецьким лікарем і бактеріологом Робертом Кохом збудника туберкульозу (24 березня 1882 року) проголошений Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.

В Україні епідемію туберкульозу оголошено з 1995 року. Захворюваність на туберкульоз та смертність від нього в нашій країні у 8-10 разів перевищують відповідні показники більшості держав Європейського союзу й залишаються на рівні, що визначає його як епідемію. За роки епідемії показник захворюваності на туберкульоз збільшився в 1,7 рази, смертності – в 1,5 рази. Кількість хворих на туберкульоз складає близько 1,4 % населення України. Туберкульоз - це медико-соціальна та політична проблема, тому для її вирішення необхідно консолідувати зусилля усіх сил нашого суспільства.

Метою Всесвітнього дня є поінформовати про глобальну епідемію туберкульозу якомога більше людей і дати усім зрозуміти, що чинити опір цій хворобі можливо і потрібно.

Щороку в світі реєструють близько 370 тис хворих на туберкульоз, майже 80% з яких припадає на країни Східної та Центрально-Східної Європи. Кожні 4 секунди жителі Землі захворюють на туберкульоз, а кожні 10 секунд від цієї хвороби помирає одна людина. Щороку туберкульоз забирає життя в 2 млн людей.

Туберкульоз – інфекційне захворювання людини, тварин, риб, яке викликається бактерією туберкульозу (паличкою Коха).

Джерело інфекції – хвора людина (на відкриту бактеріальну форму туберкульозу), 55 видів тварин, 25 видів птахів, а також заражені продукти тваринного і рослинного походження, грунт, органічні і неорганічні речовини, в яких живе, розмножується та зберігається збудник туберкульозу. Туберкульозна паличка вражає всі органи і системи людського організму.

Шляхи передачі. Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним, повітряно-пиловим, рідше харчовим, контактно-побутовим шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також під час співу, розмови. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку – книги, рушники, посуд, продукти, особливо молочні). За добу хворий з легеневою формою туберкульозу виділяє 15-20 млн. бактерій туберкульозу. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 осіб.

Збудник туберкульозу дуже стійкий до впливу навколишнього середовища: у грунті зберігається до 1-2 років, у вуличному пилу – до 10 діб, річковій воді – до 5 міс., в умовах кімнатної температури (темному місці) залишається життєздатним протягом 4 міс., при розсіяному світлі – до 1,5 міс. Ультрафіолетове проміння вбиває його через 2-3 хв., кип’ятіння – протягом декількох хвилин.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАННЯ: постійна слабкість, підвищена температура тіла безпричинна втрата ваги, погіршення апетиту, підвищена пітливість, особливо вночі, утруднене дихання, біль у грудях, кашель понад 2 тижні, кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі).

На ранніх стадіях хвороби кашель може бути відсутній. Усі ці симптоми можуть бути проявами інших захворювань, але перш за все треба думати про туберкульоз.

Коли туберкульозні бактерії потрапляють в організм людини з нормальним станом імунітету, активне захворювання найчастіше не розвивається. Людина інфікована, але здорова!

Найбільшу вірогідність захворіти має людина, у якої під час “зустрічі” з туберкульозною паличкою знижений, слабкий імунітет.

На стан імунітету впливають: нераціональне харчування, зловживання алкоголем, тютюном, наркотична залежність, ВІЛ/СНІД, важкі фізичні та психічні навантаження, стрес, наявність хронічних захворювань, погані умови життя.

Високий ризик захворіти мають діти, особливо раннього віку (їх імунна система ще не сформована) та люди похилого віку (через вікове ослаблення імунітету).

Для профілактики туберкульозу обов’язково необхідна вакцинація дітей (на 3-5 день у пологовому будинку) і їх ревакцинація - 7 і 14 років.

Обстеження та лікування туберкульозу в Україні безкоштовне! згідно діючого законодавства та відповідно до Загальнодержавної Програми протидії захворюванню на туберкульоз в 2007-2011 рр.

На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи (Закон України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” від 05.07.01 р. № 2586-ІІІ ст. 20).

Щоб не захворіти на туберкульоз в умовах епідемії, слід повноцінно харчуватись, не мати шкідливих звичок, займатись спортом і загартовуватися.

Туберкульоз виліковний ! Повне одужання можливе при умові раннього виявлення захворювання, суворого дотримання режиму лікування та рекомендацій лікаря.

Туберкульоз не виліковується – якщо перервати лікування, вживати протитуберкульозні препарати хаотично, зловживати алкоголем, наркотичними засобами, внаслідок чого розвивається така форма туберкульозу (хіміорезистентна), яка не піддається лікуванню протитуберкульозними препаратами.

За відсутності лікування хворий з активною формою туберкульозу може щорічно заражати в середньому від 10 до 15 людей. Щогодини в Україні від цієї недуги помирає одна людина, а заражаються четверо. Тільки за офіційним даними, на диспансерному обліку — майже 600 тисяч українських громадян.

Нині в Україні склалася катастрофічна ситуація зі стійкими мультирезистентними формами туберкульозу: у нас немає чим лікувати таких хворих — ті ліки, які ще вчора були ефективні, сьогодні вже не діють.

Зазвичай вилікувати хворого на туберкульоз коштує державі кілька тисяч гривень. Вартість лікування хворого з мультирезистентною формою туберкульозу досягає 200 тисяч. Тому тут найважливішим чинником є профілактика й своєчасне виявлення туберкульозу. Інакше ми ніколи не здолаємо епідемію.

Боротьба з цим захворюванням — проблема не одного десятиліття. Навіть приділяючи дуже велику увагу лікуванню та профілактиці туберкульозу, неможливо чекати різкого покращання ситуації в найближчі 3 - 5 і навіть 10 років. По-перше, туберкульоз — це інфекція хронічна й лікувати її слід тривалий час, а по-друге — її поширення є проблемою медичною лише приблизно на 10%, решта складової - соціальна. Складність полягає в тому, що існує пряма залежність рівня розповсюдження туберкульозу в країні від її соціально-економічного розвитку.

Значні суми на лікування туберкульозу обумовлені тим, що на різних стадіях лікування вимагає великої кількості найрізноманітніших ліків. Лікарі стверджують, що немає універсального медичного препарату, який забезпечив би повне знищення бактерій-збудників хвороби. Тому при лікуванні хворого використовується 5— 9 видів ліків. За словами Юрія Фещенка, один із найефективніших із 10 препаратів, які використовуються при лікування туберкульозу, був створений ще в 1965 році, і після нього ніхто не створив новішого.

Небезпеки

Стійкість бактерій до протитуберкульозних препаратів — одна з причин виникнення в Україні епідемії. Мова йде про випадки, коли хворий організм людини вже не реагує на ліки. Тоді виникає ускладнена форма захворювання, лікувати яку важко й дорого — приблизно $12 тисяч. Таких випадків у нас — не багато, але вони є. Заразитися від хворого на таку форму туберкульозу — особливо небезпечно: тоді вірус, який потрапляє до організму ще здорової людини, викликає в неї одразу важку форму хвороби. Найбільшу небезпеку для суспільства несуть хворі з відкритою (активною) формою туберкульозу, які не бажають лікуватися в стаціонарі, хоча весь цикл лікування будь-якої форми захворювання в Україні є безкоштовним. В українському законодавстві не передбачено примусове лікування, тому, на жаль, лікуватися чи ні вирішує сама людина й нерідко — ціною свого життя та здоров’я оточуючих. Адже саме самовільне припинення лікування й приводить до високої смертності.

За даними Міністерства юстиції України, дуже тривожна ситуація із розповсюдженням туберкульозу склалася в місцях позбавлення волі. У більшості тюрем є хворі засуджені з активною формою туберкульозу. Вони не проходять курс лікування в спеціалізованих закритих лікарнях, а перебувають серед здорових засуджених (причина — нестача місць). Наступна проблема: з тисяч засуджених з активною формою туберкульозу, прийнятих до ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби з ізоляторів тимчасового утримання, підконтрольних МВС, лише сотні отримують належне лікування.

Оголошення 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом є визнання необхідності боротися проти цієї недуги глобально. ВООЗ сподівається до 2050 року зупинити у більшості країн світу цю епідемію. Чи впорається з цим завданням Україна? Усе залежатиме від систематичної уваги до цієї проблеми з боку держави.

Протидія туберкульозу в Україні: contra spen spero, або Без надії сподіваюсь? В Національному художньому музеї України можна побачити портрет жінки, написаний у 1900 році, що належить пензлю видатного українського художника Івана Труша. Без сумнівів автор ставився із великою повагою до неї, зобразивши мужньою і міцною духом. Дійсно: і мужності і сили духу цій жінці треба було в її короткому житті дуже багато, адже тяжка і підступна хвороба точила її зсередини. Ім'я цієї жінки тепер відомо всьому світові - Леся Українка. Назва ж страшної хвороби - туберкульоз, ще відома як сухоти. Тоді, на початку ХХ століття, туберкульоз вважався практично невиліковним. Хвороба виснажувала фізично та духовно. І тоді вона пише свою знамениту поезію "Сontra spen spero", яка стала маніфестом її боротьби з недугою. Незважаючи на те, що лікарі намагалися всіляко стримувати розвиток хвороби, а сама поетеса вела мужню боротьбу із нею, 1 серпня 1913 року Лесі Українки не стало. Від смерті Лесі Українки минуло вже майже 100 років, але туберкульоз залишається непереможеним і являє собою велику небезпеку для українського народу.

Протягом останніх ста років епідемія туберкульозу розпочиналася в Україні тричі: 1936-го (після Голодомору), 1947-го (у повоєнні роки) і 1995-го (після так званої перебудови). І якщо перші два спалахи цієї небезпечної хвороби вдалося подолати за рік—два, то остання епідемія триває вже 15 років. У той час, коли Україна збирається стати розвинутою європейською державою, щогодини від туберкульозу помирає один українець і з'являється четверо нових хворих на цю небезпечну хворобу.

Згідно з Цілями розвитку тисячоліття, які підписали багато країн, до 2015 року захворюваність на сухоти має зменшитися на 42 відсотки. За прогнозами експертів, цього вдасться досягти усім. Туберкульоз - проблема всього суспільства, розв'язання якої лише на 10 відсотків лежить у медичній площині. Решта 90 залежить від інших чинників, передусім соціального.